Ми п'ємо каву, щоб прокинутися. Великі мислителі минулого пили її, щоб творити шедеври. Але для декого з них це була не просто звичка, а справжня манія, що межувала з божевіллям.
Якщо ви думаєте, що ваша любов до кави надмірна, почитайте про цих хлопців. Вони перетворили вживання кофеїну на екстремальний спорт.
Ми звикли, що кава росте всюди: від Бразилії до В'єтнаму. Але колись вона була найсуворішим секретом арабського світу. Монополія була залізною: вивозити зелені (необсмажені) зерна за межі Ємену було заборонено під страхом смерті. Перед експортом зерна спеціально обдавали окропом, щоб вони не могли прорости.
Якби не відчайдушні сміливці (і, чесно кажучи, злодії), ми б досі пили тільки трав'яний чай. Ось історії головних кавових «злочинців».
Сьогодні ми не уявляємо ранок без чашки гарячої кави. Але чи знали ви, що за право зробити цей ковток людство боролося століттями? Історія кави — це історія заборон, контрабанди та судових процесів. Її називали «чорною кров’ю», «сиропом із сажі» та навіть причиною чоловічого безсилля.
Давайте згадаємо часи, коли заварювання кави було справжнім злочином.
Ми п'ємо її щодня. Ми витрачаємо шалені гроші на модні зерна. Але чому вдома кава часто виходить гіркою, кислою або просто «ніякою», тоді як у бариста за рогом вона смакує як напій богів?
Справа не тільки в дорогій кавомашині. Секрет часто криється в дрібницях, які ми ігноруємо. Давайте розвінчаємо популярні міфи та навчимося готувати каву як профі, не виходячи з власної кухні.
Для когось це просто чорна рідина, що допомагає розплющити очі. Для інших — це релігія, ритуал, привід для зустрічі або мистецтво. Кава — другий за обсягами торгівлі товар у світі (після нафти), і це не випадковість. Давайте зазирнемо в чашку глибше, ніж зазвичай.
Легенда свідчить, що ми завдячуємо своєю ранковою бадьорістю ефіопським козам. Пастух на ім'я Калді помітив, що після поїдання червоних ягід з певного куща його кози ставали гіперактивними і "танцювали" до пізньої ночі.
Калді спробував ягоди сам, відчув прилив сил і побіг у монастир. Ченці спочатку назвали це "диявольським зіллям" і кинули ягоди у вогонь. Але аромат смажених зерен був настільки божественним, що вони змінили гнів на милість. Так народилася традиція обсмажування.